Василь Оксенюк - Подув 2

…Так, що тут у нас, перепрошую, хто, о, білявка, симпатична…

Не те, щоб у мене в житті не було білявок (дієслово було – не тотожне слову секс, ну… майже не тотожне, чоловіки, що ж з них хотіти, якщо вони оцінюють жінок, зокрема, і з цієї точки зору), однак, з цього фото, звичайного фото у паспорті, віяло якимись суперечливими, набагато глибшими, як для нашого першого знайомства по фото, цікавими і благородними, водночас, наче елегантним вбранням, хвилями…

…Дещо курносий, напевно, ще залишок з дитячих безтурботних років, правильної форми носик, над яким нависли дивовижно чуттєві, з ледве помітною, чарівною усмішкою очі…

А ти вмієш посміхатись очима…? А вона це робить з притаманною лише їй чудернацькою зворушливістю…

Це вже потім, при нашій першій, ну враховуючи зустріч по фото, вважаймо другій зустрічі, проникливо зазирнувши у її блакитні озерцята, я відчув непомітний для стороннього ока, на той час ще не зовсім мені зрозумілий, невеличкий сум, який вона з такою грайливою легкістю уміло приховувала…

А ти вмієш сумувати очима? Гадаю сумні очі бувають у кожного. Однак, так вправно потаїти ці відчуття від усіх може лише вона…Артистка, що вже є то вже є…

Дещо забігли наперед, вертаємось знову до фото…, що ще такого цікавого я собі запримітив у її, інколи спопеляючому, погляді…Важко сказати вже після того, як я, зненацька, віч-на-віч, зустрівся з ним у життєвих коридорах…

… Дурманячий аромат впевненості та щирості, так й іскрився у тому ж напрямку, куди повертались її кмітливі зіниці, паралельно освітлюючи спантеличених навколишніх веселою, засліплюючою усмішкою… Можливо й тому, досить природньо і вправно, у неї виходило маніпулювати не лише жіночою, але й чоловічою свідомістю…не забереш.

…Якщо деяких чоловіків, через їх безпорадність, можна обізвати маминими синочками, то їм в противагу можна рішуче відповісти – перед нами татова доця… Не знаю, що саме, так вплинуло на її відважність, поєднану з жіночною граційністю, однак, якась неймовірна сила і гострий розум вирізняли її з поміж оточуючих, пересічних жінок, так, що прикметник «дурненька», притаманний зазвичай білявкам, аж ніяк не підходив до пасм її сонячного, доглянутого волосся…, що саме по собі не може не захоплювати.

Ось тому, одного разу, зустрівши її у синій, стриманій вишиванці, хоча не на диво, оскільки, вона завжди одягається витончено і зі смаком, я і відправив їй невеличке повідомлення-комплімент наступного змісту:

«Вишиванка синього кольору пасує до Вашого, схожого на стигле море серпневої пшениці сонячного волосся, прикрашене Вашими синьоокими очиськами-волошками, кольору дорожніх наказових знаків, а також, нехай, не кольору яскравих маків чи червоного спортивного Феррарі, чутливими вустами, які злегка прикривають, білосніжну як пелюстки польової ромашки усмішку, що лише підкреслюють Вашу природну вроду…», яке, так і залишився без відповіді…